​ Світ звуків 

 удіальний розвиток дитини.

З п'яти почуттів, властивих людині, однією з перших пробуджується здатність чути. Немовля ще в утробі матері чує биття її серця, дихання і голос, здатна реагувати на музику. Новонароджена дитина, звичайно ж, ще не розуміє значення слів, але добре сприймає ритм, тембр, тональність людського голосу.

Відомо, що малюк в свої перші три-чотири роки життя отримує стільки інформації, скільки потім не зможе отримати за наступні 50-70 років. Саме в цьому віці розвивається і вдосконалюється мовлення. Малюк вже може вільно висловлювати свої думки, починає усвідомлювати і осмислювати навколишній світ.

На жаль, аудіальна система малюка часто розвивається під впливом надмірного потоку шумів, звуків навколишнього світу (шум на міських вулицях, гучні звуки телевізора, радіо і т.д.). Це призводить до втрати натуральної, природної гостроти слуху. Сприяють цьому ще й постійні окрики дитини дорослими: «не чіпай», «не можна», «не роби так», що позбавляє дитину повноти життя.

 ​ Аудіальний розвиток дитини 

 можна проводити в будь-якому віці.

Почати можна, наприклад, в момент підвищеного шумового фону в кімнаті: запропонуйте дитині відшукати, куди поділася тиша. Малюка потрібно попросити прислухатися до звуків у різних куточках кімнати і знайти саме тихе місце – саме там сховалася тиша. Дорослий ходить з дитиною по кімнаті, прислухаючись. Якщо дитина покаже на якесь місце, дорослий видає звук із зазначеного предмета і говорить, що предмет звучить, а значить, тиша ховається в іншому місці.

Можна також пограти з малюком у гру: «Хто тихіше за всіх сидить?» І коли дитина причаїться, пояснити їй, що тиша боїться кожного звуку, будь-якого шарудіння, і тому весь час ховається від нас. А для того, щоб її почути, потрібно на кілька секунд завмерти на місці. Запропонуйте дитині прислухатися і визначити, як звучить той чи інший предмет. Іншими словами, яких саме звуків боїться тиша.

Дітям середнього і старшого дошкільного віку для початку потрібно розповісти, що звуки – це диво, яке вже давним-давно для всіх стало звичним. Звуки не можна взяти в руки, не можна покласти на стіл, розглянути під мікроскопом. Але вони присутні в нашому житті завжди і скрізь: все, що нас оточує, шумить, шарудить, дзвенить, скрипить, а значить – звучить. А чи можна гармонізувати шуми, тобто створити з їх допомогою музику? Виявляється, можна. Це підтверджує ціла група музичних інструментів в оркестрі, які призначені для створення шумів у музиці. Це все ударні інструменти: трикутник, малий барабан, різні види тарілок, великий барабан тощо.

 ​ Народження музичного інструменту 

Для того, щоб пояснити дитині, як людина прийшла до створення музичних інструментів, потрібно запропонувати їй самій пройти цей шлях за допомогою невеликих експериментів.

Для початку, запропонуйте малюкові прослухати, як звучать всі предмети, які його оточують. Вдома – олівці, коли ними малюють; кубики, м'ячі, коли ними грають; мильні бульбашки, коли вони лопаються і т.д. На прогулянці нехай змусять звучати камінь, дерево та інші матеріали, б'ючи по них. Коли ж дитина, нарешті, переконається, що всі предмети можуть видавати звуки, можна переходити до поясненням про те, як виникли перші музичні інструменти.

Б'ючи по камінню, дереву, первісна людина прислухалася до отриманого звуку. Ритмічні удари супроводжували танці. Використовуючи різні за характером звуки, люди спілкувалися між собою на відстані (також, як зараз ми використовуємо телефон), повідомляючи новини, попереджаючи про небезпеку. В Африці, наприклад, сигнальні удари барабана повідомляли про наближення небезпеки.

Всі духові інструменти народжувалися також завдяки природі. Порожнинні стебла рослин, насіння дерев, кора, черепашки можуть звучати, якщо подути в них особливим способом. Всі вони і були давніми родичами сучасних духових інструментів, які виготовляють з дерева, металу, пластмаси. А натягнута стрілою тятива звучала так красиво і ніжно, що первісна людина змогла створити струнні інструменти.

Після таких бесід можна запропонувати дітям поекспериментувати з предметами, які звучать, і створити саморобні ударні, струнні, духові інструменти самостійно або за допомогою батьків. Оркестр з таких інструментів обов'язково повинен зазвучати, а музику нехай дитина придумає сама (вільний ритм, мелодії, що складаються з хаотичних звуків). Засобами виразності такої «музики» можуть служити прискорення, уповільнення, посилення, загасання, тембри «інструментів». П'єси можуть називатися: «Народження вітру», «Нічне шарудіння», «Жаб'ячий концерт», «Чарівний ліс», «Свято на острові Чунга-Чанга» тощо.

Окрім відомих музичних інструментів, запропонуйте дитині самій створити якийсь звуковий прилад і придумати йому назву. Наприклад, зв'язка ключів може стати інструментом «ключола», дрібні предмети в склянці – «шумофоном», набір дитячих цеглин і паличок – «рітміконом». Добре звучать також назви «віола» – так можна назвати «струнний» інструмент, «гармоніум» – інструмент, який звучить музично.

Здатність осягати через власний дотик до предмету, яким може бути звук від удару по ньому, від погладжування, постукування одним пальцем, всіма або долонькою, здатність розрізняти отримані звуки, милуватися ними – все це вкрай важливо для розвитку тембрового слуху дитини.

Надалі діти зможуть дізнатися, що звук може бути гучним і тихим; високим і низьким; тривалим і коротким; може мати особливий характер або забарвлення: м'який, різкий, дзвінкий, мелодійний, густий і т. д.

 ​ Розвиток фонематичного сприймання 

Фонематичне сприймання – це здатність дитини впізнавати та розрізняти мовленнєві звуки. Завдяки фонематичному сприйманню дитина здатна диференціювати (розрізняти) близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки рідної мови (С-З, Ш-Ж, Т-Д, Л-Р тощо). Відповідно порушення фонематичного сприймання призводить до відсутності навику диференціації, що спричиняє виникнення різних мовленнєвих порушень у дошкільному віці (відставання в поповненні словника, у формуванні граматичної будови мови і зв'язного мовлення), а також порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія) у школярів. Саме тому дуже важливо розвивати фонематичне сприймання у дітей з самого раннього віку.

 ​ Логопедична робота з розвитку 

 фонематичного сприйманнях

проводиться в декількох напрімках:

1. Шляхом удосконалення імітаційного мовлення.

2 . Шляхом диференціації слів-паронімів на прикладі лексичного матеріалу, який містить:

• акустично і артикуляційно віддалені звуки;
• артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки;
• артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки;
• атрікуляціонно і акустично близькі звуки.

Робота з удосконалення імітаційного мовлення починається з вироблення навички розрізняти насамперед сторонні, немовленнєві звуки, близькі життєвому досвіду малюка.

Найлегші для засвоєння звуки вулиці та помешкання.

Звуки помешкання: ля-ля-ля – співає дівчинка; дзень-дзень – дзвінок у двері; у-у-у – гуде пилосос; кап-кап – тече вода з крана; пх-пх – закипає чайник; ням-ням – їсть малюк.

Звуки вулиці: др-др – заводиться мотор; бі-бі – їде машина; у-у-у – летить літак; тук-тук – стукають підбори по асфальту; ш-ш-ш – шумить вітер, листя на деревах; цинь-цвірінь – співає горобець.

Коли діти знайомляться з тваринами, у гру слід включати звуконаслідування голосів звірів і птахів: му-му – корівка; ме-ме – козеня; бе-бе – овечка; і-го-го – конячка і т.д.

Далі можна ускладнити матеріал, використовуючи звуки пір року, звуки лісу, річки.

Також можна підключити до корекційної роботи ігри з пальчиками, що буде розвивати не тільки дрібну моторику, але й уміння з'єднувати звуки і рухи, концентруючи увагу на одночасному виконанні двох дій: промовляння і руху. На такому принципі ґрунтуються заняття з логоритміки. Граючи в гру «Звуковий театр», дитині пропонується виконувати разом з дорослим вправи для пальчиків у супроводі заздалегідь підібраних віршиків зі звуконаслідуваннями.

Весь матеріал спочатку відпрацьовується в імпресивному мовленні (мама каже, малюк дивиться, слухає), а потім (після багаторазових повторень) в експресивному мовленні (малюк починає самостійно відтворювати запропоновані звуки).

Робота з розвитку фонематичного сприймання шляхом диференціації

слів-паронімів здійснюється за допомогою використання спеціально виготовленого логопедичного альбому із зображеннями пар предметів для позначення слів-паронімів.

Пароніми – це слова близькі за звуковим складом і звучанням, та різні за значенням. Різниця може бути в одній букві, у зміненому префіксі чи суфіксі. Приклад: жук-сук, мишка-миска, ходити-котити; Маша-Даша-каша;, бак-мак-рак-лак; жук-сук-лук.

Підібрані пари картинок повинні включати:

• акустично і артикуляційно віддалені звуки – мак-рак;
• артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки – сапа-шапка;
• артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки – лак-рак, Марина-малина;
• артикуляційно і акустично близькі звуки – коза-коса.

​

 ​ Ігри для аудіального розвитку дитини 

Процес оволодіння звуковою стороною мовлення неможливий без достатнього рівня розвитку мовленнєвого (фонематичного) слуху, слухової уваги та памʼяті. Логопедичні ігри для аудіального розвитку дитини допоможуть розвивати фонематичні процеси.

 ​Логопедичні ігри 

 для знайомства дитини зі звуком.

Розпочинаючи знайомити дитину зі звуком, використовуйте логопедичні ігри. Особливо в процесі самостійної діяльності дитини.

Зміст і цілі таких логопедичних ігор наступні:

1. Звернути увагу дитини на предмет, який звучить. Формувати вміння диференціювати зони аудіального сприйняття (ближня, середня, далека).
2. Спонукати визначати напрямок звуку.
3. Розрізняти шумові звуки по гучності.
4. Виділяти звучання заданого предмета з ряду запропонованих.
5. Розрізняти звучання декількох звукових сигналів (немузичних шумів і музичних інструментів), виділяти між ними однакові за звучанням.
6. Відтворювати послідовність звукового ряду, співвідносячи його візуально з певними предметами (музичними інструментами) і без цього.

У ході логопедичних ігор, спрямованих на вивчення властивостей звуку, дитина має отримати не лише точне уявлення про власне звук, але й вивчити можливості свого голосу: звуконаслідування, скандування, глісандо (плавний перехід від одного звуку до іншого через всі звуки, які знаходяться між ними у звуковому ряді) тощо.

Логопедична гра «Визнач, що ти чуєш»

Мета гри: навчити прислухатися до звуків і визначати їх джерело.

Дорослий пропонує дитині визначити, що вона чує. За ширмою, яку споруджують з підручних матеріалів, чути різні звуки, наприклад: дзюрчання води, яка переливається зі склянки в склянку; шурхіт паперу - щільного і тонкого; розрізування паперу ножицями; дзвін ключа, який впав на стіл; свисток судді; дзвінок будильника; стукіт ложки по склу; дзвін келихів; плескіт в долоні; стукіт дерев'яними або металевими ложками один по одному; стукіт кісточками пальців по столу; удар м'ячем по підлозі; звуки шумових іграшок, дитячих шумових музичних інструментів і т.д.

Варіанти:

• Дитина вгадує методом проб - сама виконує дію кожним предметом, поки не почує потрібне звучання;
• Використовується серія предметів, схожих за звучанням (скляна тарілка, пляшка, чашка, порцелянова чашка);
• Можливість одночасного звучання двох-трьох різних звуків (шумів).

Логопедична гра «Далеко – близько»

Мета гри: визначати відстань звучання.

Дитина закриває очі, дорослий називає його ім'я то поблизу від нього, то на відстані. Дитині потрібно визначити, близько чи далеко знаходиться дорослий.

Логопедична гра «Музика дощу»

Мета гри: прислухатися до звуків, визначати їх характеристику, знаходити порівняння, розвивати фантазію.

Гра проводиться в дощову погоду. Дорослий пропонує дитині прислухатися до шуму дощу в повній тиші і визначити його характер: монотонний, тужливий, ледачий, сумний, грайливий, докучливий, заколисуючий. Можна відшукати до нього порівняння: як сльозинки; як бісер розсипний; як вода з-під душа; докучливий, як муха; ллє, як з відра. Спробувати відобразити його ритм, а може навіть і мелодію.

Логопедична гра «Шумові коробочки»

Мета гри: розвивати вміння прислухатися і розрізняти шуми по гучності.

Візьміть кілька коробочок, заповнених різними предметами (сірниками, скріпками, камінчиками, монетами і т. д.), які під час струшування видають звуки (шуми) різної сили - від тихих до гучних. Дорослий пропонує дитині потрясти кожну коробочку і вибрати ту, яка видає найгучніший (тихий) шум.

Логопедична гра «Повтори»

Мета гри: вчити прислухатися до серії звуків і запам'ятовувати їх.

Дорослий видає серію немовних звуків, наприклад: одне клацання язиком, два оплески в долоні, три притопування ногою; або один оплеск по колінах, два оплески в долоні, одне клацання пальцями. Дитина повинна запам'ятати і повторити почуті звуки в тій же послідовності.

 ​Логопедичні ігри для розвитку у дітей 

 чутливості до основних властивостей

музичного звуку.