Відповідно до частини другої статті 151 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 №2947-ІІІ (СК) батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-ІІІ (далі – Закон про дошкільну освіту) батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

Дошкільний навчальний заклад, у свою чергу, створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання (ч.2 ст.11 Закону про дошкільну освіту).

Отже, дошкільний навчальний заклад відповідає за безпеку дитини під час її перебування в закладі.

Частиною четвертою статті 259 СК визначено, що неповнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер, незалежно від місця їхнього проживання. Відповідно до частини другої статті 6 СК малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Положеннями частини першої статті 30 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV (ЦК) передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно зі статтею 31 ЦК фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має часткову цивільну дієздатність і не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Так, педагогічний працівник дошкільного навчального закладу не вправі передавати вихованців малолітнім особам, зокрема їхнім сестрі чи брату.

Щопівроку батьки дітей з малозабезпечених сімей мають надавати до дошкільного навчального закладу довідку про свій статус, аби звільнятися від плати за харчування. Утім дуже часто батьки невчасно поновлюють довідки й приносять нові через декілька місяців після необхідного терміну. За цей період виникає заборгованість. Батьки її оплачувати відмовляються, стверджуючи, що адміністрація має зробити перерахунок. Чи має право адміністрація вимагати від батьків оплату за харчування за період без довідки?

При звільненні батьків від плати за харчування дітей в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах слід керуватись статтею 35 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернат них закладів» від 26.08.2002 №1243 та прийнятим на її виконання Порядком встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних комунальних дошкільних та інтернат них навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки від 21.11. 2002 № 667 (далі – Порядок).

Пунктом 2.5 Порядку визначено, що звільнення батьків від плати за харчування дітей в дошкільних навчальних закладах проводять щорічно, можуть переглядати протягом року не більше одного разу і запроваджують у місячний термін після подання відповідних документів.

Отже, звільнення від плати за харчування здійснюють лише після подання батьками необхідних документів (у цьому випадку – довідок управління соціального захисту про одержання допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 01.06.2000 № 1768-ІІІ). Можливість звільнення від плати «заднім числом» чинними нормативними документами не передбачена.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 №2628-ІІ (далі – Закон про дошкільну освіту) основними завданнями органів управління системою дошкільної освіти є, зокрема:

‑ створення умов для здобуття дітьми дошкільної освіти;

‑ соціальний захист, охорона життя, здоров’я та захист прав учасників навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі.

Згідно з пунктом 44 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305, керівник дошкільного навчального закладу забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних норм та правил техніки безпеки, вимог безпечної життєдіяльності дітей і працівників.

Керівник та педагогічні працівники несуть персональну відповідальність за життя та здоров’я дітей у дошкільному навчальному закладі.

Окрім того, Міністерство освіти та науки України у листі «Щодо забезпечення безпеки вихованців, учнів та студентів», від 04.09.2014 №1/9-444 рекомендувало:

• посилити контроль за перебуванням на території навчальних закладів, особливо у приміщеннях, осіб, які не причетні до проведення навчально-виховного процесу, та зобов’язати керівників навчальних закладів посилити режим безпеки для недопущення внесення у приміщення вибухонебезпечних та інших предметів, що можуть завдати шкоди здоров’ю та життю дітей та працівників навчального закладу;

• впровадити жорстку пропускну систему у приміщення навчальних закладів для недопущення перебування в них сторонніх осіб; дозволити вхід у приміщення сторонніх осіб лише з дозволу адміністрації навчального закладу.

Статтею 27 Закону про дошкільну освіту визначено перелік учасників навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти. Цих осіб можна вважати такими, які мають безперешкодний доступ на територію та в приміщення дошкільного навчального закладу.

Стаття 32 Конституції України передбачає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначних законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про інформацію» від02.10.1992 № 2657-ХІІ конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 307 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV (ЦКУ) встановлено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку допускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом (частина третя ст. 307 ЦКУ).

Згода фізичної особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку може бути виражена як у письмовій, так і в усній формі – залежно від обставин, за яких проводять зйомку.

З огляду на зазначене вище фотографам та аніматорам слід отримувати письмову згоду керівника дошкільного навчального закладу та батьків для знімання дітей на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку та проведення будь-яких заходів на території навчального закладу.

Наш син змалечку дуже погано їсть. Останнім часом вихователі скаржаться, що взагалі відмовляється від їжі. Чи можна змінити щось у харчуванні дитини у дитячому садку? Що для цього потрібно?

Відповідно до Інструкції з організації харчування дітей у ДНЗ (наказ МОН, МОЗ від 17.04.2006 №298/227) у дитячому садку може бути забезпечене дієтичне харчування дітей. таке харчування призначає лікар закладу охорони здоров'я відповідного профілю дітям, які часто і тривало хворіють, мають хронічні захворювання (у період загострення хвороби).

Дієтичне харчування в ДНЗ передбачає лише зміну технологій приготування страв – готують тушковані, варені, протерті страви, - а не виключення чи заміну продуктів.

Батькам потрібно звернутися до лікаря, який обстежить дитину. Якщо справді є потреба у дієтичному харчуванні, то він оформить відповідну довідку і рекомендації. Батьки надають таку довідку медичній сестрі ДНЗ.

Щоб уберегти дитину від грипу необхідно проводити наступні заходи профілактики:

· Дотримуватись правил особистої гігієни, з миттям рук через кожні 4 години, перед їжею та після прогулянки, туалету;

· Дотримуватись повітряно-температурного режиму в приміщенні;

· Проводити щоденне вологе прибирання із використанням миючих та дезінфікуючих засобів;

· Проводити С-вітамінізацію страв;

· Не допускати контакту дітей з хворими на грип та ОРВЗ;

· Використовувати при спілкуванні з дітьми індивідуальні захисні маски;

· Уникати перебування дітей в місцях скупчення великої кількості людей;

Добре підготовлена до школи дитина легко адаптується до умов шкільного навчання, успішно засвоює програму першого класу, вміє спілкуватися з дітьми і учителями, товаришувати, незалежна від дорослих у повсякденних побутових питаннях: вміє самостійно вдягнутися, скласти портфель, підготувати спортивну форму, швидко перевдягнутися до уроку, виконати домашнє завдання. Дуже важливо до початку шкільного навчання розвинути у дітей такі пізнавальні процеси, як увага, пам'ять, мислення, сприймання, уява, мовлення.

Пам’ятайте, що лише здорова дитина може успішно вчитися. Бережіть здоров’я дитини:фізичне, психічне та соціальне!

Моя дитина не відвідувала дитячий садок за сімейними обставинами лише кілька днів, а медсестра дитячого садка вимагає довідку від педіатра з відміткою про епідемічне оточення. Наскільки мені відомо, довідка потрібна лише у разі, якщо дитина хворіла. Чи не так?

Відповідно до Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24.03.2016 № 234, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 квітня 2016 р. за № 563/28693

Після перенесеного інфекційного захворювання приймання дітей до дошкільного навчального закладу дозволяється лише за наявності медичної довідки закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебувала під медичним наглядом. Діти після тимчасової відсутності у дошкільному навчальному закладі з інших причин приймаються без медичних довідок, за умови відсутності явних ознак захворювання.

Чи можуть лікарі проводити медичний огляд дітей у дошкільному навчальному закладі без письмового дозволу їхніх батьків?

Відповідно до пункту 30 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою КМУ від 12.03.2003 №305, медичне обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі здійснюється на безоплатній основі медичними працівниками, які входять до штату цього закладу або відповідних закладів хорони здоров’я, і передбачає проведення обов’язкових медичних оглядів, зокрема медичних оглядів перед профілактичними щепленнями, та інформування про це батьків або осіб, які їх замінюють.

Серед основних обов’язків медичних працівників дошкільного навчального закладу – організація і проведення медичних оглядів, зокрема й поглиблених.

Також згідно з пунктом 5 Положення про медичний кабінет дошкільного навчального закладу, затвердженого спільним наказом МОЗ України та МОН України «Про удосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі» від 30.08.2005 №432/496, лікар-педіатр і медична сестра дошкільного навчального закладу зобов’язані:

‑ проводити медичні огляди дітей під час прийому до дошкільного навчального закладу та здійснювати медичний контроль за перебігом періоду адаптації;

‑ здійснювати щоденні огляди дітей щодо виявлення у них ознак захворювань;

‑ оглядати дітей один раз на місяць на наявність педикульозу, грибкових захворювань, корости та інших захворювань шкіри;

‑ брати участь у плануванні та проведенні обов’язкових медичних оглядів;

‑ проводити аналіз стану здоров’я дітей за результатами обов’язкових медичних оглядів, розробляти план оздоровлення, здійснювати контроль за виконанням рекомендацій фахівців;

‑ інформувати батьків і педагогічний персонал про лікувально-профілактичні заходи.

Отже, перед проведенням запланованих обов’язкових медичних оглядів дітей спеціалістами в дошкільному навчальному закладі обов’язково повідомляють батьків про ці заходи. Надання батьками письмового дозволу на проведення медичного огляду їхньої дитини нормативно-правовими актами не передбачено.

Чинним нормативно-правовими документами визначено обов’язки та права батьків або осіб, які їх замінюють, щодо своїх дітей. Зокрема статтею 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947-ІІІ (із змінами, далі – Сімейний кодекс України) визначено, що батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. №2628-ІІІ (зі змінами, далі – Закон №2628) також визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. №2402-ІІІ (зі змінами), батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків.

Відповідно до статей 184 та 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. №8073-Х (зі змінами) за невиконання або неналежне виконання батьківських обов’язків, батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, сімейно-правової та кримінальної відповідальності відповідно до статті 166 Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 р. №2341-ІІІ (зі змінами).

Права батьків щодо виховання дитини визначено у статті 151 Сімейного кодексу України. Відповідно до цієї статті батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Нормативно-правовими актами визначено також обов’язки навчального закладу. Відповідно до статті 26 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 р. №1060-ХІІ (зі змінами) забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноваженого ним органу, керівника навчального закладу.

Частиною 2 статті 11 Закону №2628 визначено, що дошкільний навчальний заклад має створити та забезпечити:

‑ безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи;

‑ умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог.

Таким чином, оскільки відповідно до чинних нормативно-правових актів батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, то за потреби інші особи можуть забирати дитину з дошкільного навчального закладу. У цьому випадку батьки мають написати на ім’я керівника навчального закладу відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з дошкільного навчального закладу. На підставі цієї заяви керівник навчального закладу дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з дошкільного навчального закладу забирали інші особи.
 

Чи мають право неповнолітні особи забирати своїх братів і сестер з дошкільного навчального закладу?

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947-ІІІ (зі змінами, далі – Сімейний кодекс) батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. №2402-ІІІ (зі змінами, далі – Закон №2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до Закону №2402.

У частині 3 статті 8 Закону України «про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. №2628-ІІІ (зі змінами, далі – Закон №2628) зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №2628, дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.

Тобто, вищезазначені норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров’я тощо.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. №435-ІV (зі змінами, далі – Цивільний кодекс) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність.

Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу.

З огляду на це, забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття.